Телескопи

Показано з 1 по 15 із 97 (7 сторінок)

ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ, НА ЯКІ ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ ПРИ ВИБОРІ ТЕЛЕСКОПА.

Апертура телескопа (D) – це характеристика оптичного приладу, що описує його здатність збирати світло і протистояти дифракційному розмиттю деталей зображення. Для оптичного телескопа апертура визначається діаметром лінзи об'єктиву або дзеркала. Апертура є однією з найважливіших характеристик телескопа, оскільки здатність уловлювати світлове випромінювання, а також роздільна здатність телескопа із збільшенням апертури зростають (тобто чим більше діаметр телескопа і, відповідно, його об'єктиву, тим краще).

Фокусна відстань телескопа – це відстань між об'єктивом або дзеркалом телескопа і точкою, де сходяться збирані ним промені світла. При цьому мається на увазі, що промені світла йдуть від нескінченно далекого точкового джерела (наприклад, зірки) і є паралельними. Фокусна відстань – один з чинників, що визначають поле зору телескопа. Чим менше фокусна відстань, тим об'єкт більшого розміру цілком видно в телескоп за інших рівних умов (апертурі та ін.). Для початкуючого астронома може мати значення той факт, що при  більшому полі зору легко шукати об'єкти на небосхилі.

Збільшення телескопа (корисне) (X) – це здатність наближати за допомогою оптики зображення космічних об'єктів без втрати якості цього зображення. Збільшення виражається кратністю, яка показує в скільки разів кінцева картинка більше початкової і розраховується по формулі X=2*D, де D – апертура телескопа в мм. Наприклад, для телескопа з апертурою 102 мм корисне збільшення буде кратне 204.

Монтування телескопа — це тип опори для спостереження за небесними об'єктами. Є 3 основних типи монтування телескопа:

1) азимутальне – це просте монтування, у якого перша вісь вертикальна, друга горизонтальна. Вона легка, компактна і дешева, але погано личить для фотографування зоряного піднебіння з тривалими (від декількох секунд і більше) витримками. Оскільки Земля обертається довкола осі, то без компенсації цього обертання на фотографіях замість зображення зірок виходитимуть треки їх переміщення по небозводу. Також у азимутного монтування є «мертва точка» - зеніт;

2) екваторіальне – застосовується, коли потрібно компенсувати обертання Землі. У її випадку одна вісь повороту паралельна, а друга перпендикулярна земній осі. Щоб утримувати в полі зору одну і ту ж точку піднебіння, достатньо обертати прилад довкола однієї осі із швидкістю 1 оборот за 23 години 56 хвилин 4 секунди (зоряна доба) за допомогою годинникового механізму або електродвигуна. Екваторіальне монтування складніше, масивніше і дорожче у виготовленні. Мертвими точками екваторіального монтування є північний та південний полюси світу;

3) монтування Добсона – це різновид азимутного монтування, застосовний для любительських і безкорпусних телескопів з великою апертурою. Дозволяє зробити телескоп великим (аж до півметра), але дешевим і транспортабельним. Компенсація обертання не передбачається взагалі.

Оптична конструкція телескопа – це спосіб збору світлового випромінювання від небесних тіл. Існує три оптичні схеми телескопів:

1) Лінзові (рефрактори) – збирають випромінювання за допомогою двоопуклої лінзи. Їх переваги: порівняна простота конструкції, надійність, швидка термостабілізація, відсутність забруднення лінз із-за герметичності труби, висока контрастність зображення, об'єктив виготовляється і юстирується виробником. Рефрактори відмінно личать для спостережень Луни, планет, подвійних зірок, особливо при великих апертурах. Їх недоліки: порівняно висока вартість, великі розміри і вага, мала придатність для спостережень невеликих і тьмяних об'єктів далекого космосу із-за практичних обмежень на апертуру.

2) Дзеркальні (рефлектори) - збирають випромінювання лише за допомогою дзеркал. У наш час рефлектором найчастіше називається телескоп, зроблений за схемою Ньютона. Переваги рефлекторів: порівняно дешеві, компактні, чудово личать для спостережень тьмяних об'єктів далекого космосу – галактик, туманностей, зоряних скупчень, дають яскраві зображення з малими спотвореннями. Недоліки рефлекторів: центральне екранування і розтяжки вторинного дзеркала знижують контраст зображення, порівняно довга термостабілізація з-за масивного дзеркала, дзеркала не захищені від пилу і вологи, телескоп вимагає періодичного налаштування.

3) Катадіоптричні (дзеркально-лінзові) – універсальні телескопи, які збирають випромінювання одночасно з допомогою лінз і дзеркал (телескопи Максутова-Касегрена, Річи-Кретьена, Шмідта-Касегрена). Це компроміс перших двох оптичних конструкцій. Такі телескопи компактні, не мають розтяжок вторинного дзеркала завдяки чому не псується дифракційна картина. Труба катадіоптричного телескопа закрита, що запобігає забрудненню внутрішніх оптичних елементів. З іншого боку, такі телескопи характеризуються такими недоліками як великий фокус, довга термостабілізація. Скло коректора у них поглинає частину світу, трохи зменшуючи світлопропускання.

Світлосила телескопа – це важлива характеристика, яка визначається відношенням апертури телескопа до його фокусної відстані, виражених в однакових одиницях виміру. Чим менше відношення фокусної відстані до діаметру об'єктиву, тим вище його світлосила. Світлосильні телескопи потрібні для огляду небесних об'єктів дуже слабкого свічення. Чим більше світлосила – тим краще, тобто телескоп зі світлосилою 1:6 краще за телескоп зі світлосилою 1:8.

Роздільна здатність телескопа (r) – це мінімальна кутова відстань між точковими об'єктами, наприклад, зірками, які можна розрізнити в телескоп окремо. Чим менше роздільна здатність – тим краще! Обчислюється за формулою: r=140/D, де D – це апертура в мм.

Пронизуюча здатність телескопа (m) – це гранична зоряна величина об'єктів, що знаходяться в зеніті, які можуть реєструватися даним телескопом. Величина може бути як позитивною, так і негативною (чим більше значення, тим тьмяніше об'єкт). Обчислюється за спрощеною формулою: m=2,1+5*lg(D), де D – діаметр апертури в мм. Чим більше проникаюча здатність – тим краще! Наприклад, зоряна величина Луни в повний місяць складає «−12,74», Марса «−2,91», Сатурна «−0,24», Галактика Андромеди «+3,44», Нептуна «+7,8», Проксима Центавра «+11,1», найяскравішого квазара «+12,9», самого тьмяного небесного об’єкта знятого з Землі: «+27».