Термопари K, J, Т, Е / Термодатчики

Термопари K, J, Т, Е - термодатчики

Термопара це термоелектричний перетворювач — проміжний пристрій, що підключається до термометру і застосовується для контактних вимірювань температур в промисловості і побутових умовах.
Термопари K, J, Т, Е необхідні, оскільки безпосередньо виміряти температуру неможливо. Це фізична величина, що залежить від кінетичної енергії руху атомів і молекул і її необхідно перетворити в іншу аналогову величину - Е.Р.С., теплове випромінювання, тиск, опір, обсяг і т.д.

Як працює термопара

Принцип роботи заснований на термоелектричному ефекті. Якщо підключити 2 проводка з різнорідних металів, щоб виходило замкнуте електричне коло і докласти температуру, то буде спостерігатись протікання електричного струму. Це найпростіший термоелемент або термопара, а електрорушійна сила, це термо-ЕРС, що залежить від матеріалу, з якого виготовлені дотичні термоелектроди і різниці їх температур.
Два виводи термопари умовно вважаються позитивним і негативним. Плюс і мінус можна бачити на роз'ємі, який підключається до цифрового термометру. Причому контакти термопар зроблені таким чином, що забезпечується тільки однозначне підключення.
Термопара відградуйована таким чином, що знаючи різницю потеніцалов, можна визначити, якій температурі це значення відповідає. Потенціал ЕРС термопар коливається від мілівольт до одиниць вольт.

Які бувають термопари

Фактично термопара це термоелектричний термометр, в якості датчика якого і виступає термопара. Конструкція термопари визначається умовами експлуатації. Необхідно враховувати агрегатний стан речовини - наприклад рідке у води, розплавлене або вящкое - в металлургічному виробництві, тверде - корпус процесора.
Також слід враховувати інерційність термопар: дані з'являються через кілька секунд.
Існують такі конструкції термопар:

1. Термоелектроди комутуютьсяя між собою тільки в робочому спаі, а по всій довжині, що залишилася,  потрібно електрично ізолювати їх один від одного.
2. Кінці пари контактних термоелектродів з'єднуються між собою в одній точці, утворюючи робочий спай. Спайка проводиться, в основному, за допомогою зварки. Перед цим термоелектроди фізично скручують між собою. В окремих випадках замість зварювання може використовуватися пайка. Термоелектроди з тугоплавких металів, наприклад, в вольфрам-ренієвих або вольфрам-молібденових термопарах, часто з'єднують виключено скруткой без подальшого з'єднання зварюванням.
3. Спосіб ізоляції термоелектродів залежить від діапазону температур, зокрема верхньої межі. Якщо він не більше 100-120 °С, то може застосовуватися будь-яка ізоляція, в тому числі повітряна. При високих температурах до 1300 °С ізоляцію виконують за допомогою порцелянових одно- і двоканальнтх трубок. Якщо температура ще вище, електроізоляційні властивості порцеляни стають набагато гірше, а сам він стає м'яким, тому для таких термопар, фарфор замінюється на оксид алюмінію (витримує до 1950 °С) і оксиди магнію, берилію, двоокиси торію і цирконію (понад 2000 °С).