3 способи вимірювання вологості сіна

На всіх етапах – від укладання в стоги свіжоскошеної трави, до періодичного контролю протягом всього терміну зберігання, важливим завданням, щоб зберегти цінні властивості сіна, є вимір вологості. Негативно на збереження впливає як високий вміст вологи, коли утворюються осередки цвілі, розвиваються мікроорганізми, а активізація хімічних реакцій призводить до підвищення температури і навіть в окремих випадках до самозаймання, так і занадто сухе сіно, що втрачає свої поживні якості як корм для сільськогосподарських тварин.

Від дрібного фермера і агропромислового холдингу до приватних осіб - всім необхідно вимірювати вологість сіна в копицях, скиртах, тюках, мішках, щоб мати об'єктивну картину і приймати своєчасні рішення, якщо прогноз за результатами аналізу несприятливий.

3 способи вимірювання вологості сіна

1. Ручний – метод торкання.

   Найпростіший і дешевий. Але суб'єктивний і не завжди досить точний. Втім якщо за десятиліття він себе виправдав, чому б і ні. Потрібно лише одне – досвід. І руки в прямому сенсі. Любий професіонал у своїй сфері за рахунок багаторазового повторення однотипних операцій, поступово виробляє специфічні знання і вміння, недоступні і навіть незрозумілі сторонньому спостерігачеві.
   Це ж відноситься до ручного методу визначення вологості, причому не тільки сіна, а трави.
   З одного боку здається, що помилка буде велика, але навіть якщо скористатися сучасним цифровим вологоміром для сіна, не факт, що він виміряє з похибкою, зазначеною в технічних характеристиках. Чому? Різнотрав'я, солома, що потрапила, приведуть до того, що калібрування того чи іншого  приладу виявляться не точні. Крім того, для розсипчастих, зі змінною щільністю матеріалів, досить складно забезпечити рівномірне облягання щупа сіном.

   Як це робиться ?

   Просто виймається пучок і з ним проводяться маніпуляції, на перший погляд однакові, але у кожного майстра своя методика, яку він і пояснити до ладу не зможе, навіть якщо захоче. Сіно мнеться, скручується, стискається і по зворотній реакції зразка зрозуміло, яка вологість. Причому фахівець буде оперувати не грубими поняттями: ”підсушити”, ”ще вологе”, а може навіть видати приблизну оцінку у відсотках.
   Крім вже озвученого недоліка щодо суб'єктивності, потрібно відбирати кілька проб, причому найбільш важливо з глибини, оскільки верхні шари підсушені вітром і сонцем, а вручну це зробити складно.

   

   Можна звичайно зробити самому або купити спеціальні гаки, щоб "насмикати" матеріалу з глибини, але тоді це вже не зовсім ручний спосіб, і іноді простіше скористатися вологоміром, зонд якого без проблем пронизує масу сіна на півметра і за кілька секунд покаже результат, без всяких додаткових пристосувань і ціна приладів за рахунок конкуренції на ринку досить прийнятна.
   Втім для досвідчених фермерів, особливо старого загартування, які не завжди довіряють електронним засобам, вказаний метод цілком можна застосувати.

2. Підсушити і зважити.

   Самий універсальний метод. Визначаю вологу у всьому, незалежно від матеріалу.

   Спосіб дивно простий і зрозумілий. При нагріванні волога випаровується і зіставивши втрату ваги, легко по простій математичній формулі визначити вихідну вологість.

   • перед початком дослідження, зразок зважується. Залежно від методології, може знадобитися підсушування;
   • процес просушування повинен тривати до тих пір, поки вага сіна не перестане зменшуватися. Автоматичні аналізатори вологості, наприклад бренду OHAUS, цей момент можуть визначатися автоматично, що відчутно економить людино-години;
   • після цього зважується сухе сіно і визначається вологість.

   

   Існують різні типи печей: з інфрачервоним нагрівачем, галогеновою лампою, конвекційні, мікрохвильові, з аналоговим або цифровим керуванням.

   Спосіб найбільш точний, результат видається до десятих і навіть до сотих. Але є ряд обмежень.

   1	При транспортуванні від місця відбору проб, якщо не забезпечити герметичність і стоїть спекотна погода, за рахунок випаровування вологість зміниться і значення буде спотворено.
   2	Сам процес тривалий і може займати години.
   3	Необхідно мати кілька зразків, щоб вибірка була репрезентативною, і для кожного з них потрібно проводити свій аналіз, що пропорційно збільшить в рази час, що витрачається
   4	Потрібний кваліфікований персонал, що вміє поводитися з лабораторним обладнанням.

   І якщо вже вести зразки в лабораторію, то звичайно ж тоді необхідно проводити комплексне дослідження на вміст компонентів і мікроелементів, щоб виправдати витрачені зусилля.

3. Використання портативних приладів

   Існують резистивні та діелектричні прилади. Але їх спільна риса – це забезпечення розумного балансу між перевагами та недоліками двох описаних вище методів. Між швидкістю і точністю.

   

   Більшість подібних пристроїв мають подовжений щуп, занурюваний в стіг сіна або пару електродів. Якщо передбачена функції усереднення, то можна зробити ряд вимірів і отримати середній результат. Немає проблем зробити 5,10 або більше тестів. Деякі моделі мають корисну опцію коригування калибровок. А саме – береться за еталон вологість сіна за даними сушильної шафи і якщо інструмент помиляється наприклад на 1%, цей відсоток вводиться як поправка, і таким чином підсумкове значення буде на порядок більш точним. Крім того, переносні вологоміри вигідні насамперед для дрібних господарствах, які не мають своєї лабораторії (вона себе не окупить, оскільки при невеликому завантаженні умовно-постійні витрати на електроенергію, зарплату, податки, і т.д. занадто великі).