Яка яскравість спалаху ядерного вибуху?

Ми інстинктивно замружуємось, коли виходимо з темряви у яскраву кімнату або коли вночі вмикають світло у спальні. Так, це неприємно для очей, і наші рефлекси рятують нас. Точніше дають час на адаптацію.
Але в цій та інших звичайних ситуаціях, яскравість освітлювальних приладів вимірюється в сотнях люменів та люксів, і рідко коли тисячами.
І після того, як через кілька секунд відкрити, насамперед заплющені очі, можна спокійно дивитися на світ без жодних наслідків для здоров'я. Зовсім інша річ – спалах ядерного вибуху.

Квінтесенція Манхетенського проекту

У бойових цілях ядерна зброя застосовувалася в Хіросімі та Нагасакі у серпні 1945 року.
А ось перше тестове випробування було проведено 16 липня того ж року. Президент США Трумен квапив науковців, щоб встигнути до початку Постадамської конференції - 17 липня, на якій вирішувалися питання післявоєнного устрою миру та продемонструвати Сталіну силу зброї, яку тепер має Америка.
Щоправда, той уже знав про ядерний проект США, тому не здивувався, адже шпигуни Розенберги справно постачали до СРСР інформацію, але це вже зовсім інша історія.
Бомба з тротиловим еквівалентом 20 КТн і кодовим найменуванням "Трініті" була підірвана рано-вранці 16 липня 1945 року в пустелі Аламогордо, штат Нью-Мексико. "Трініті" був побудований за дуже складною схемою (на її розробку пішли роки роботи кращих вчених у своїй галузі – хіміків, фізиків, підривників, математиків!), але й набагато більш ефективною, ніж "Малюк", скинутий через 3 тижні на Хіросіму Ця “павутина” із дротів подає сигнали до 32-х підривників, які повинні одночасно (!) стиснути сферу з плутонію, щоб запустити ядерну реакцію. Це так звана імплозивна (стискаюча) схема. Бомбу такого типу було скинуто на друге японське місто Нагасакі.

Керівником проекту був Р. Опенгеймер, фільм з однойменною назвою про якого і взагалі про ті далекі події, вийшов у 2023 році.
Всім учасникам експерименту видали темне скло, щоб дивитися на ядерну кулю. І не дарма. Усі погодилися, окрім одного. Сміливець! Або дурень.
А ось “Малюк”, що зруйнував Хіросіму, був за фактом відрізаним шматком гарматного стовбура корабельної гармати з двома зарядами урану, один з яких розганявся вибухом пороху, з'єднувався з другим і починалася ядерна реакція (це якщо так, по-простому, оскільки конструкція і досі засекречена).

Під час вибуху (він відбувся на висоті 600 метрів, так що його будо легко спостерігати), нещасні свідки відзначали найяскравіший спалах.

Звичайно ж ніхто не очікував, як поводитися в даній ситуації. Багатосторінкові посібники напишуть лише через роки, на крові жертв і калік. Світла куля в повітрі. Видовище смертельно-чарівне. І сліпуче. Навіть короткочасне спостереження спалаху було фатальним. Сітківка очей випалювалася надяскравим світлом…
Тепер зрозуміло, що ніякими люксометрами, навіть із найбільшою межею, виміряти надяскравість спалаху було неможливо. Зашкалять. Та й не було переносних приладів для вимірювання освітленості, яких більше ніж достатньо нині в кожному профільному інтернет-магазині, в той час. У 1945-му до презентації першого транзистора було ще кілька років!

Чи можна виміряти температуру та яскравість спалаху ядерного вибуху ?

А якби прилади тоді й існували, то їхня доля була б не завидною. Якби різко повернути колесо машини часу й перенести сучасний люксометр у 1945 рік, то від спалаху, який ніс не тільки мегаярке світло, а й жар, не те що датчик освітленості прогорів би наскрізь, а сам вимірник у кращому випадку розплавився б, перетворившись на калюжку гарячої пластмаси.
А в гіршому? А в гіршому, за тестового вибуху 16.07.1945, 80-річна річниця якого була цього року, сталеві конструкції, розташовані за десятки метрів від епіцентру вибуху, просто випарувались. Що вже казати про пластик, з якого побудовані корпуси всіх вимірювальних приладів.
Та хіба ж справа тільки в яскравості! Так, її неможливо було виміряти з вищенаведених причин. Мова не повертається використати термін "освітленість" у контексті ядерного вибуху. Вже так освітлює, що прямо спалює. А як тодв виміряти температуру всередині розпеченої кулі? З відкритих джерел відомо, що вона досягала у Хіросімі 3000 градусів. Ні, звичайно, так звані високотемпературні пірометри з ниткою, що зникає, без проблем впораються з подібним завданням, проте:

• по-перше, їх треба підлаштовувати під яскравість гарячого об'єкта, температуру якого вимірюють, що не можливо через короткостроковість спалаху;
• по-друге, ми вже написали вище, що станеться з очима людини, якщо вона хоча б гляне на спалах. Це буде її останній погляд на цей світ;
• по-третє, таких приладів просто не було у 1945 році;
• а по-четверте, і це головне, це хто ж у здоровому глузді буде піддавати себе такій небезпеці? Знесе ударна хвиля оператора із його пірометром. Добре, якщо живий залишиться.

Люди похилого віку в Хіросімі, як правило, назавжди втрачали зір, для молодих ще був шанс. Зір відновлювався повністю чи частково за кілька годин чи днів.
Хто ж міг попередити людей не дивитися на смертоносну гарячо-вогненно-ядерну кулю ?! Або принаймні це потрібно було робити через спеціальне затемнене скло. До речі, пілоти літака "Енола Грей", який скинув бомбу на Хиросіму, перед вибухом одягли спеціальні окулярі, як для зварювальників. 

І це при тому, що “Малюк” (яка знущальна назва для виробу, що несла смерть і муки для всього живого, включаючи дітей) був побудований за вкрай неефективною схемою, яка через це більше не застосовувалася, хоча була дуже надійною та безвідмовною. З 64 кг дорогого урану-235 лише 1% (!) встиг зреагувати через блискавичність ланцюгової ядерної реакції (вона тривала одну мільйонну частку секунди), тобто 600 г речовини перетворилося на вбивчу енергію, а 99% просто розвіялося в атмосфері, після осіло на місто, на роки забезпечивши радіоактивне забруднення місцевості.

Оцінимо яскравість спалаху атомноъ бомби

Можна було б уявити яскравість і тривалість спалаху, якби у реакцію вступило хоча 50 % урану.
Тим більше, що від потужності вибуху в тротиловому еквіваленті безпосередньо залежить тривалість світіння вогняної кулі, а отже кратно збільшується ризик безповоротного пошкодження органів зору. Якщо в Хіросімі та Нагаскакі були скидання бомби "малої" потужності (за сучасними мірками, звичайно) тобто в межах 15-30 Кт, коли тривалість спалаху склала 2-5 екунд, з піковим значенням яскравості (особливо згубним для очей) - 0,2-0,3 сек, то при бомбах потужністю 1 МГт, час світіння складає 20-40 секунд (!), з тривалістю пікового значення максимальної яскравості 1-3 секунди.
Що вже говорити про найпотужніший термоядерний вибух в історії, коли було підірвано так звану "Цар-бомба" потужністю 50 МГт у 1961 році. Про це ми писали.
До речі під час тестового вибуху 16 липня, було ще темно (близько 5 години ранку), але спалах був такий інтенсивний, що в пустельній місцевості стало яскраво, як вдень. А заграва була видна на відстані до 300 км.

Існують дивовижні спостереження, які важко пояснити розумними аргументами, але які були отримані в різні роки від різних людей, які не заангажовані, а отже, їм можна довіряти.
Ні з чим не порівнянна яскравість ядерного вибуху, підтверджувалася кількома факторами, в які важко повірити, поки сам не візьмеш участь (не дай Боже звичайно), але які були документально зафіксовані. Можна в це не вірити, але все одно якось віє містикою.

1. Під час випробувальних вибухів у Радянському Союзі, учасники експерименту (вчені, військові, допоміжний персонал) мали знаходитися в підземному укритті на безпечній відстані. Тим більше дивні їхні розповіді про те, що під землею, навіть із заплющеними очима, вони відчували світло.
2. Сліпа жінка на відстані десятків кілометрів від ядерного вибуху стверджувала, що вона також бачила свічення.
3. Якщо перші 2 випадки здаються дивними і це так і є, то наступного теж складно повірити, проте відео свідчить про протилежне. У 1966 році при гасінні газового факелу в Уртабулаку (Узбекистан), який на той час палав 3 роки (!), за допомогою підземного ядерного вибуху, заряд був закладений на глибині 1500 метрів. В момент підриву, світло на півторакілометровій глибині виявилося настільки яскравим, що "дібралося" до поверхні ґрунту, а сам вибух попутно добре так струснув саму землю масою сотні тисяч, а може й мільйони тонн. Про це ми також розповідали.

Недаремно яскравість світіння входить у ТОП миттєвих вражаючих факторів ядерного вибуху, про що красномовно говорить назва документальної книги, написаної австрійським журналістом і письменником Робертом Юнгом про створення в США атомної бомби. "Яскравіше тисячі сонців".

Пробачте, все це звичайно цікаво, хоч і страшно, але де ж цифри? Ви ж пишете про освітленість і не привели жодної цифри! Все навколо та навколо ходите. То про кілотонни розповідаєте, то про тривалість спалаху… Зрозуміло, що вона надто яскрава. Але наскільки ?

Будь ласка. Дамо і цифри.
У тих приладах, що продаються, межа становить максимум 400 000 люкс. На наш погляд, звичайно, це більше маркетинговий хід. Така вже філософія покупців. І хитрощі китайських виробників.
Якщо різниця в ціні невелика, переважна більшість купить люксометр не на 200 КЛк, а на 400 КЛк. Хоча у 99% вимірювальних випадків і 100 КЛс вистачить з головою.
Зверніть увагу - щоб не захаращувати наш текстовий пейзаж нулями, ми використовували кратні одиниці виміру – не Люкси (Лк), а кілолюкси (скорочено кЛс).
Але ми обіцяли цифри. Даємо.

Як бачимо, кожен наступний рядок збільшує яскравість на кілька порядків. І звичайно звертає на себе увагу останній, ядерно-яркісно-рекордний рядок.
Сотні мільйонів Люкс?! Так.

При вибуху бомби 1 Мегатонн яскравість спалаху досягає 100 млн. люкс.

І чим міряють яскравість вибуху ядерної бомби, нам не відомо. Та й який сенс міряти сотні мільйони Люкс? А в деяких джерелах наводяться цифри і в мільярди Люкс. Хоча чи не все одно в цьому випадку. У 10 чи 100 разів більше. Яскравість позамежна. Адже сам сенс виміру освітленості в тому, щоб забезпечити персоналу на робочому місці, або людям вдома комфортні для очей умови праці/відпочинку. Тобто все це робиться у мирних цілях. А ось зі зброєю, хоч ядерною, хоч традиційною, ситуація, радикально протилежна – чим гірше для людей, тим на жаль краще, для творців бомби апокаліпсису, що спалює.…