Дайте рибкам подихати киснем!

Коли лід міцний завдяки зимовим морозам, і спокійно витримує вагу рибалки з його приладдям та оснащенням, можна зайнятися улюбленою справою. зимовою риболовлею, яка має свою специфіку, але по суті те ж нехитре заняття. закидай волосінь з наживкою і чекай. Не знаючи, що там, унизу, можуть розігруватися справжні безкисневі трагедії.
Але щоб пробратися до омріяної риби, потрібно як мінімум пробурити отвір.

Риби виживають при значно охолодженій воді в зимовий час, їх організми до цього пристосовані, вони еволюціонували, відчуваючи щорічні зміни, які включають як відчутні зміни температури, так і коливання концентрації кисню в різні сезони.
У літні місяці вода на поверхні озера (ми ведемо мову про прісноводні водоймища) нагрівається сонцем, а вода на дні залишається прохолодною. Оскільки холодна вода більш щільна, вона ніби «замикається» під теплішою і менш щільною водою.
Цікаво, що подібна картина спостерігається й у морській чи океанській воді. За свідченнями дослідників, що поринають на великі глибини, зміни щільності бувають досить рідкісними і непередбачуваними і апарат як би "провалюється". Втім, там справа може бути не тільки в різкій зміні щільності, а й у підводних течіях.

1. У міру того, як справа рухається до зими і погода стає холоднішою, температура в озері поступово стабілізується.
2. Щойно температури між шарами збігаються, перепад щільності розсіюється, і стовп води починає перебувати в динамічному процесі, що називається осіннім перемішуванням.
3. Той самий процес, але тільки у зворотному напрямку, відбувається знову навесні, коли лід тане, і вітер знову може збовтувати воду.

Але повернемось до зими. Після осіннього кругообігу води, температура води в озері знижується, і поверхня покривається льодом. Оскільки прісна вода має максимальну щільність за температури 4°C, вода при температурі нижче 4°C фактично піднімається до верхньої частини водяного стовпа, роблячи нижній шар найтеплішим і найбільш привабливим місцем проживання для деяких видів риб, щоб вижити взимку.
Прісноводні риби не можуть регулювати температуру свого тіла, крім своїх власних дій, таких як активні рухи. І вони поділяються на дві категорії: тепловодні та холодноводні.
За межами свого оптимального температурного діапазону, риби повинні пристосовуватись, щоб вижити. Один із найбільш поширених способів, якими риби пристосовуються до зимових температур, - це скорочення активності, тим самим уповільнюючи втрати енергії та зменшуючи їх потребу у полюванні чи кормі. А деякі види риб, наприклад соми, зариваються в м'який мул на дні озера, щоб зігрітися.
Але не всі. Взимку під водою також розвертаються баталії, пов'язані із полюванням хижаків. Потребують харчування і не хижі риби. А отже рибалки мають шанс.
Але сьогодні наша розмова не про їжу, а про кисень у воді.
І люди і риби потребують кисню. Але нам у деякому плані “пощастило”, тому що ми оточені киснем. Просто бери та дихай! А ось рибам доводиться непросто, оскільки концентрація кисню у воді мізерна і їм доводиться видобувати цілющі молекули.
Цікаво, що риби можуть отримувати O2 за допомогою різних пристроїв, а не тільки зябер. Різні види риб роблять це, поглинаючи кисень своєю шкірою, кровоносними судинами в стінках плавальних бульбашок, шлунком та кишечником, а деякі навіть вдихають через рот бульбашки повітря, що утворюються під льодом. Останній варіант уже майже людський. І чого риби живуть у воді, а не на суші? Може час їм уже виходити?
Що вдієш - з точки зору риби або будь-якого організму, що потребує кисню, водне середовище — не найкраще місце.
Поки вода не покрита льодом, кисень із повітря легко переходить у воду. Як?
Є кілька шляхів:

• Проста дифузія – молекули кисню проникають у верхній шар.
• Вітер – викликає хвилі та проникнення O2 стає більш активним.

Акваріумним рибкам набагато простіше – люди ставлять аератори, тим самим створюючи їм комфортні кисневі умови.
В озері чи річці аератор не поставиш.
Гірше того, як тільки ця крижана кришка закриє холодну водну гладь озера, процес повітрообміну значною мірою зупиняється. Чому не зовсім зупиняється? Все ж таки деяка кількість кисню поповнюється за рахунок фотосинтезуючих рослин, які якось виживають під льодом, хоча світло проникає на глибину через лід у дуже мізерній кількості, особливо якщо лід товстий, та ще й припорошений зверху сніжком.
Тобто зверху кисень не пускає крижаний покрив, але і внизу присутній інший ворог”.

Через забруднення, сільгоспстоки активно розвиваються водорості, які мешкають переважно на дні озера. Взимку, коли ця зелень розкладається під льодом, з води витягається дорогоцінний зимовий час кисень. Область, де розкладається велика маса водоростей, може стати безкисневою, непридатною для життя як риб, так і інших мешканців, які починають зазнавати кисневого голодування.
Яке щастя, що повітряний океан, що оточує землю, ніхто не накриває крижаним панцирем, як воду в озері серед зими!
А ось риби, на жаль змушені перебувати в умовах нестачі кисню, підпливаючи до кірки льоду, рівень розчиненого O2 хоч трохи вищий, оскільки з кожним тижнем малокиснева зона смерті все більше розширюється. Рибалки, в цій частині роблять хоч надзвичайно маленьку, але все ж таки корисну справу, допомогаючі кисню проникати у воду, хоч трохи.
Але це робота не системна. І просвердлені лунки все-ж таки це побічний продукт, щоб зловити рибу, а не врятувати її.
Основну ж рятівну роботу можуть виконувати волонтери чи працівники озер, де спеціально вирощується риба на продаж.
Так, як ми вже зазначили, один із варіантів, скоротити споживання кисню, це обмежити активність до мінімуму. Але зовсім не дихати все одно не можна. Тому поки зима перебуває у своїх правах, рибкам стає важче знаходити кисень, життєво необхідний для їхнього виживання.
Як людям-рятівникам визначити, що ситуація з киснем у воді критична?
Зрозуміло, що коли в лунці риби хапають ротом повітря, то час втрачений. Адже ці кисневі тунелі можна просвердлити набагато раніше ! А для цього потрібно знати динаміку зміни вмісту кисню у воді.
Причому слід замірювати не на поверхні, а на глибині. Звичайно глибина може бути різною і 5 метрів і 25. Відповідно знадобиться прилад, який має датчик на довгому дроті. Одного метра буде явно обмаль.
Для порятунку озерних та річкових мешканців шляхом своєчасного вимірювання та вжиття заходів можна рекомендувати оксиметр для води, який має кабель довжиною до 3,5 метра. І це дозволить зібрати об'єктивну інформацію про кисень у товщі води.

Опускай електрод і перевіряй! На метр, на два, три... Чимсь віддалено нагадує рибалку. Тільки замість ліски - електричний сигнал, який передає сигнал у змінний блок, а замість наживки - сенсор. Ну а вудка - це сам електронний вимірювач кисню...
За результатами вимірів, звичайно, доведеться попрацювати бурами, ломами, кирками, щоб пробити дірки в льоду. І періодично проводити контрольні виміри, щоб утримувати ситуацію під контролем.
Перші рибки, зрозумівши, що повітря знову доступне, обережно підпливуть до нових отворів і почнуть дихати. З кожною хвилиною їх кількість зросте, і вони кружлятимуть біля отворів, що рятують їх.