Миша в окопі

Ми вже неодноразово, особливо восени, оскільки нашестя польових мишей стає актуальним саме цієї пори року, зверталися до цієї теми, в різних контекстах. Починаючи з того, що навіть брендові прилади, до яких претензій не було в мирний час, починають збоїти через стрибки напруги в мережах, особливо в районах, які регулярно зазнають ракетних та артилерійських обстрілів. І закінчуючи причинами, чому гризуни лізуть до людей. Та просто тому, що росіяни не дають сіяти та збирати врожай, випалюючи наші родючі українські поля. Точніше не зовсім так. Вони “засіюють” чорноземи своїми мінами. І на жаль, вибухове відлуння ще довго звучатиме на нашій землі. І добре, якби це буде планова робота саперів…

Однак щури і миші завдають незручностей не тільки цивільним, поселяючись в їх коморах, сараях, гаражах, пробираючись під капоти машин і навіть у житлові кімнати, у будь-яке місце, де плюсова температура і можна хоч чимось поживитися, оскільки голодні роки війни вдарили і по гризунах, які залишилися без зерен пшениці та качанів кукурудзи.
Поля є, а їжі немає.

От і почали сипатися гризуни буквально на голову солдатам у бліндажі та окопи. І страху перед людиною майже немає. Що вдієш, як то кажуть, голод не тітка. Хоча існує ще одна причина, крім відсутності природних джерел їжі у вигляді посівів. Втекли, тобто переселилися в інші ареоли проживання природні вороги - більші тварини, такі як тхори, лисиці, ласки, куниці.
Тобто порушився ланцюжок живлення, що саморегулюється, і справно працював століттями.
Крім фортифікаційних споруд на лінії бойового зіткнення, миші та щури проникають у транспортні засоби. Уявимо, що станеться, якщо під час наведення на ворога гармати, раптом на навідника стрибне миша, причаївшись завдяки своїм скромним розмірам так, що була непоміченою досі.
Воїни і так стомлені психологічною та фізичною напругою, так ще й гризунів не вистачало.
І добре, якби миші-щури заїдали б тільки росіян, за це ми могли б їм тільки поаплодувати. Але на жаль, сірі тварюки не розбирають, кого турбувати та шкідливо господарюють "на нулі" з обох боків фронту.
І це не наша вигадка. Про це повідомляє Міноборони Великої Британії.

У чому небезпека гризунів на передовій ?

1. Поїдають їстівні припаси. Металеву упаковку консервів звичайно вони не прогризуть. Але все, що м'якше, навіть в обгортці, не стане перешкодою для дрібних гострих різців ненаситних мишей.
2. Одяг та амуніція. Відомі випадки, коли миші прогризали десятки отворів навіть у смердючому китайському дешевому гумовому матраці. А значить ремені, шкіра, тканина однозначно будуть вжиті в їжу. Чи то всі ці речі містить цілющу органіку для мишей, а може вони просто псують це все просто зі злості, тому що немає нічого поживнішого.
3. Кусають. За пальці, інші ділянки тіла, причому не лише відкриті. Забираються в спальні мішки, штани, під куртки.
4. Ушкоджують проводи. Кабелі зв'язку, ізоляція проводки електронного обладнання. З огляду на те, що сучасні танки, броньовані машини піхоти, імпортні в тому числі, насичені приладами, дисплеями, перемикачами і все це з'єднується проводами. Навряд чи ізоляційні матеріали смачні для гризунів, швидше за все їм просто необхідно постійно сточувати різці.
5. Хвороби. Самі гризуни не хворіють від тих небезпечних інфекційних захворювань, але люди заражаються. І тоді це призводить до цілком конкретних втрат – досвідчених бійців на лікарняному треба замінювати.

Що може “заспокоїти ” мишей і щурів? Чесно кажучи, якщо вони голодні, мало що.
Хоча звук постійних гарматних гуркотів, вибухів снарядів, ревіння пускових установок "Град" – це все впливає і на гризунів. Так, вони теж мають стрес і страх. Не усвідомлений, більше інстинктивний. І, може, навіть інфаркти. Але зазначені методи боротьби, звичайно ж, не достатні. І доводиться думати над тим, як зайнятися вирішенням питання із гризунами на системній основі. Власне винаходити велосипед не має сенсу. Все давно вигадано до нас.
Так, отрути, мишоловки, ультразвукові відлякувачі – все це "у строю" та працює зі змінним успіхом, залежно від умов. Наприклад найгуманніший метод – прилади, що випромінюють ультразвук, з одного боку, це тренд останніх років, але й у них при окопному застосуванні є недоліки. І ми про це чесно говоримо.

• По-перше, окоп довгий і звивистий. Будь-який поворот призведе до того, що сигнал вже "не проб'є" шар землі, тому що діє в умовах прямої видимості. І крім того, обмежений простором. Якщо площа дії складає 100 кв.м, то це фактично це коло з радіусом 6 м. Для кімнати ОК, для окопа, що звивається довжиною в десятки метрів, зрозуміло, що замало.
• По-друге, живлення. Більшість відлякувачів живляться від розетки. А які розетки в полях? У бліндажах, хатах, звичайно, з цим простіше. Хоча ця проблема точно вирішується. Є пристрої на батарейках. З одним елементом живлення вони працюють до 4 місяців, з двома – до півроку! Це вже справа.
• По-третє, погодні умови. Дощ та вогкість. Корпус приладів не герметичний. Вологе повітря проникає до плат, поступово руйнуючи доріжки, які стоншуються від корозії. Водяна плівка, навіть найтонша, призводить до замикань. Про краплі, сніг і казати не доводиться. Жодна радіотехніка з цими погодними ворогами не дружить.