Собаче життя у радіоактивному Чорнобилі

Будь-які катастрофічні зміни (війна, техногенна аварія, повінь) впливають не лише на людей, а й флору та фауну, що оточують нас. У тому числі і на тварин.

Цей проект можна сказати, набагато гуманніший, ніж ті ж лабораторні дослідження мишей та щурів, яких спеціально заражають або умертвляють хоч і з доброю медичною метою.
За словами Елейна Острандера, генетика з Національного інституту охорони здоров'я США у Бетесді (Меріленд):

"ми можемо повчитися і зібрати цінні відомості про те, як великі ссавці адаптуються та виживають у ворожому середовищі (йдеться про радіацію)."

Собаки з Чорнобиля “розкажуть” про вплив радіації

Собаки в Чорнобильській зоні були не винні, коли рано-вранці 26 квітня 1986 року пролунали 2 епохальні вибухи, що розділили існування людства до і після Чорнобиля. Внаслідок катастрофи на атомній електростанції з реактора номер 4 у повітря потрапила величезна кількість радіоактивних матеріалів. Тисячі людей були евакуйовані з околиць, хоч і через десятиліття російські загарбники наковталися радіації.
Люди кидали все і їхали, залишаючи своє житло, як є, з побутовою технікою і дитячими іграшками, щоб їх затишні квартири і будинки занепадали як пам'ятники невидимій, але смертельно небезпечній грізній силі мирного атома. "Б'є" альфа - бета - гамма випромінюванням всіх підряд, без розбору.

• Бродячим собаками тікати не було куди. Вони й так мешкали на вулиці.
• Плюс їхні лави поповнили домашні тварини, які втекли під час панічного переїзду або їх просто кинули господарі як надто клопітку ношу.
• І третя категорія тварин – ті, які приєдналися до перших двох перелічених груп вже пізніше.

Собаче життя недовге і якщо побудувати генеалогічне дерево чотирилапих, кудлатих і зубастих, то поколінь 5 тому їх прабатьки зіткнулися безпосередньо з радіаційним забрудненням.
То був радянський час. Час швидких рішень, коли ні в кого нічого не питали. Іноді ці заходи були виправдані, іноді надто жорстокі.
У перші дні після аварії, спеціальні пошукові бригади розшукували диких і безпритульних собак з метою відстрілу, щоб вони не розносили радіацію. Не можна сказати, що це було надто ефективно. Але одне зрозуміло точно. По-перше, вбили не всіх. По-друге, навіть якщо собаки, що залишилися, і недовго жили через високий ступінь опромінення, вони все одно залишили після себе потомство. Їхніх предків, тих, хто відчув на собі наслідки Чорнобильської аварії, зараз і спостерігають американці.
Ми говорили про те, що це гуманний проект. І це справді так.

1. Ніхто спеціально не опромінює собак. Вчені просто досліджують факт, який трапився через події, що сталися понад 35 років тому.
2. Створено спеціальну волонтерську групу з надання ветеринарної допомоги бездомним собакам, які проживають у зоні відчуження, на території площею 2600 квадратних кілометрів навколо електростанції.

Як би це пафосно не звучало, але собаки не самотні. Особливо приємно, що допомога надходить далеко через океан.

А собаки таки живуть і не йдуть з Чорнобильської зони

Генетичні дослідження ДНК диких собак, що мешкають у районі Чорнобиля, опубліковані в журналі Science Advances, показали, що це предки ще тих, перших собак, які прийняли радіаційний удар у 1986 та наступних роках.
І вони змогли пристосуватися до життя в одному з найбільш радіоактивних місць на Землі. Будемо справедливі та об'єктивні. Зрештою, всі результати дослідів підпорядковані меті зрозуміти вплив тривалого радіаційного опромінення на генетику і здоров'я людини. І собаки, що вижили, у цьому можуть допомогти. Звичайно, влада всіх країн, де працюють ядерні реактори, вживає заходів безпеки, включаючи впровадження захисних, контрольно-вимірювальних аварійних  систем на обладнанні. Але сучасний світ такий, що утворилося кілька полюсів небезпеки, з яких може статися ядерна загроза. Це і Північна Корея та Іран. Ну і звичайно наш сусід, будь він неладен, оскільки Росія постійно загрожує, що вона може використовувати свою ядерну палицю. Може вся ця спадщина “великого і могутнього” СРСР уже давно і заіржавіла і жодна міжконтинентальна ракета вже ніколи не вийде з пускової шахти, щоб знести з землі ціле місто, але хто ж це знає?
На околицях Чорнобиля після вибуху засохли сосни, зникли багато видів комах, плазунів, нездатних вижити в радіоактивній землі.
Радіоактивний матеріал, що залишився після катастрофи, і сьогодні впливає на рослини та тварин навколо Чорнобиля. Зафіксовано мутації у сільських ластівок та плодових мушок, які мешкали в безпосередній близькості від реактора, який нині укладено у саркофазі зі сталі та бетону.
Вчені відібрали зразки крові у трьох сотень собак, які живуть на околицях електростанції. Продовжуючи тему гуманності відзначимо, що собак тимчасово присипляють на період відбору біологічного матеріалу за допомогою дротиків з транквілізаторами і потім випускають назад в рідне середовище.
Цікаво, що генетичний аналіз довів 2 факти.

Дозиметичний контроль показав, що в результаті аварії рівень радіоактивного ізотопу цезій-137 поблизу електростанції був у 100 – 400 разів вищий, ніж у самому населеному пункті Чорнобиль, що розташований поблизу – за 15 кілометрів.
Дослідження цінні тим, що дадуть відповідь: як, незважаючи на кінські радіаційні дози, собаки якимось чином існують. Відповідно, можна дослідити і те, чим вони харчуються. У якому стані імунна, нервова система, органи травлення.
Війна в Україні ускладнила проведення досліджень, але не зупинила їх. Чергова поїздка вчених планується у червні місяці.