Профіцит електроенергії в енергосистемі України і що далі?

І природа з нами та міжнародні партнери. А значить з енергетичної кризи ми рано чи пізно вийдемо!

Профіцит електроенергії в енергосистемі України - що далі ?

Причому це завдання далекого майбутнього. Явні та безумовно оптимістичні новини є тут уже зараз.
У столиці України, наприклад, електроенергію не відключають уже тиждень. Хоча протягом грудня-лютого були відключення на 6-8 годин на добу. Курсує електротранспорт.

Що таке профіцит електроенергії? Це надлишок від надвиробництва електроенергії.

Простіше кажучи, профіцит електроенергії це прямо протилежне дефіциту!
Цьому сприяла низка факторів. Перерахуємо основні їх.

Збільшення світлового дня. Як наслідок – менше споживання електрики від пізнішого включення освітлювальних приладів.
Надходження сучасних систем протиповітряної оборони. Це дозволило збивати більше ракет, а отже, менше руйнування в енергетичній інфраструктурі України.
Запаси ракет у Росії не нескінченні. Скільки б їх не було зроблено, вони колись закінчуються.

Більше того, в енергосистемі вже є періоди, коли не дефіцит електричної потужності, а профіцит. Що звичайно не може не тішити.
Більше того, за словами голови Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус, навіть довелося обмежити генерацію сонячних електростанцій.

Він зазначив, що вже найближчим часом через енергетичне надвиробництво електрики доведеться або в буквальному сенсі зливати його в нікуди, причому з фінансовими втратами, оскільки при обмеженні роботи сонячних електростанцій, вироблену ними електроенергію все одно треба оплачувати. Адже виробник зеленої енергетики по суті не винен у тому, що енергія не потрібна, оскільки споживати її нема кому.
Або другий варіант – експортувати електроенергію вдень, а ввечері - імпортувати.
Ситуація покращується ще й тому, що в Україні працюють усі 9 енергоблоків атомних станцій на підконтрольній нам території.
Хочемо відзначити інший важливий момент. З майбутнього. Питання законодавче та технічне. Проблема із сонячною енергією в тому, що її вироблення нерівномірне протягом доби. Вночі напруги від інверторів – перетворювачів енергії від сонячних панелей ми не отримаємо.

А. Герус наголосив на цьому, вказавши, що наразі актуальне питання інтеграції в систему сонячних електростанцій акумуляторів, які зберігають вироблену енергію та віддають її в мережу, таким чином згладжуючи денний та нічний цикл вироблення.

Не виключено, що виробників за зеленим тарифом зобов'яжуть інтегрувати акумулятори в систему. З вітряними турбінами проблема не стоїть так гостро, хоч і вони потребують сховищ енергії.
За словами експерта І. Плачкова,

українську енергосистему таки вдалося збалансувати завдяки об'єктам сонячної генерації.

Це таке “енергетичне плече”, на яке завжди можна спертися, якщо зупинені енергоблоки, перебої з поставками вугілля або знову ж таки пошкодження від ракетних обстрілів.
Плачков назвав кілька цікавих цифр.
Сонце та гідроенергетика спільно виробляють в Україні понад 2 ГВт потужності за загального споживання в країні 10-12 ГВт. Тобто близько 20%. А у тих, хто встановив в будинку інвертор з акумулятором, ця частка (хоча буде відвертою, переважно спекотним і сонячним літом) може досягати 100%. Експерт передбачає вже зараз переосмислити відновлення та розвиток енергетичного сектора у післявоєнний період.

Цифри свідчать, що сталося катастрофічне падіння споживання. Це пов'язано насамперед із охолодженням ділової активності, недозавантаженням потужностей промисловості. До війни споживання становило 23-24 ГВт. Тобто маємо падіння у 2 рази.
Для відновлення економіки необхідне зростання споживання до 30 ГВТ. Для вирішення цього завдання потрібно вводити в експлуатації нові генеруючі потужності, будувати підстанції, лінії електропередач.

І тут якраз потрібно врахувати вимоги безкарбонової енергетики (зменшити викиди CO₂), чому якраз і сприяє виробництво електрики з відновлюваних джерел енергії: вітру, сонце і води. І зелена енергетика має грати “першу скрипку”.