Пн–Пт: 09:00–17:00 brom@brom.ua

Про ядерний вибух на Тоцькому полігоні 1954 року

Нинішня війна Росії та України, яка, на жаль, враховуючи упертість вождя нашого східного сусіда та величезний людський ресурс росіян, незважаючи на санкції та допомогу нам союзників, вже не змушує задуматися про те, що "невже вони не розуміють, що скоюють злочин на території іншої держави ?". Не розуміють і не зрозуміють. Але сьогодні ми говоритимемо не про пропаганду, хоча вона відіграє колосальну роль. ТБ, та інтернет, обрізаний від об'єктивних джерел інформації та дозволяє управляти розумами, значною мірою сприяє мобілізації найманців, які готові вбивати українців. Причому не лише на полі бою. А й мирне населення. Закидати бомбами та снарядами. Поки що без уранової начинки на щастя...

Але ми копнемо набагато глибше. У середину минулого сторіччя. Коли ніякого інтернету ще й близько не було, а телевізор був дорогою розкішшю. І брак засобів комунікації анітрохи не заважав військовим – рядовим та офіцерам виконувати навіть божевільні команди вищого політичного керівництва СРСР.

Ми це до того, що з того часу, як не дивно, мало що змінилося. І якщо зараз, не дай Боже, у Росії, віддадуть команду - "після ядерного вибуху, необхідно йти на штурм населених пунктів", можна сказати з упевненістю - підуть. Тому що командир так сказав. Рабська покірність у поєднанні з жорстокістю, що бачимо наприклад з прикладу Маріуполя - зайвий тому приклад.
А найголовніше – таке вже було. Щоправда на навчаннях.

Вперед! В умовну атаку після справжнього ядерного вибуху

Покора родом із Радянського Союзу

Коли весь цивілізований світ, включаючи союзників СРСР у другій світовій війні, лише на якийсь час об'єднавши зусилля з тоталітарним радянським режимом, щоб зламати хребет Гітлеру, не святкує 9-го травня, а більше сумує, московити ж, для яких це сакральна дата і буде такою ще багато десятиліть, придумали собі, з подачі влади звичайно, нове гасло: "Можемо повторити !". Так, вони й повторюють в Україні. Тільки тепер усе перевернулося та помінялося ролями. Російсько-фашистські війська вторглися на територію суверенної держави.
Навіть Чорнобильська АЕС була під їхньою окупацією більше місяця. І начебто без серйозних наслідків щодо ядерної небезпеки для України, хоча своїми чоботями, танками та бронемашинами, радіоактивний пил рашисти помісили. За що й постраждали. Чи можна подумати, що їм дозиметри не видали і вони нічого не знали? Та, швидше за все, справа не в радіаційному контролі... І при вибуху на ЧАЕС у 1986 році факти смертельної радіації замовчувалися, а у населення жодних дозиметрів просто не було. Тільки професійна техніка була у фахівців. Технології не дозволяли виробляти компактне, досить точне і найголовніше - недороге обладнання дозиметричного контролю, яке застосовується в побутових умовах. Та й ще й тоді був СРСР із його інформаційними заборонами. Якщо у кожного буде свій особистий кишеньковий дозиметр, тоді факти ядерних катастроф не можна було б замовкнути. Адже Чорнобиль був не єдиним. "Бач які розумні. Виміряти самі радіацію надумали. Читайте газету "Правда" ! Там все написано..." А якщо там нічого не написано, окрім досягнень соціалізму?
Між іншим, враховуючи серйозні втрати на українському фронті, що розголошувати в російському суспільстві звичайно не можна, бо народ втратить віру у свого "непереможного" лідера, по суті саме так і вказано в секретних наказах російського військового командування зразка квітня 2022 року. Саме так.

  1. Обмежити доступ до Інтернету.
  2. Інформацію про "спеціальну військову операцію" отримувати із сайту Міністерства оборони та газети "Червона зірка".

Що змінилося з часів радянсько-комуністичного режиму? Та нічого.

Готовий до ядерної війни ? Завжди готовий !

Це ми перефразували гасло піонерів-комсомольців зразка 1924-1991 років. І військові теж брали під козирок. Твоє життя і здоров'я відходили на другий план, коли партія сказала ТРЕБА.
Це зараз (сподіваємося цього не станеться), якщо в одному з міст радіаційний фон збільшиться, про це вже через кілька годин знатиме весь світ. Соціальні мережі та ЗМІ миттєво рознесуть надзвичайну новину. Аварія на Фукусімі – тому приклад. Що замовчувати? Є супутникові знімки, показання приладів, що вимірюють радіацію.
Але так було не завжди.
З радіоактивними матеріалами за часів СРСР спочатку "познайомилися" військові. І насамперед у цьому була політична складова та питання національної безпеки. США були попереду з розробки зброї масової поразки, що й продемонстрували по суті вибухи в Хіросімі та Нагасакі, які вже нічого не вирішували для Другої світової війни.

Це був перший та єдиний випадок бойового застосування ядерної зброї з жахливими наслідками. Щоправда, Трумен, Президент США, керувався і цілком прагматичними планами. Якщо проводити штурм японських островів, він "покладе" сотні тисяч американських солдатів. Бомба змусить японську імперію капітулювати набагато швидше і з меншими втратами для Штатів.
Армія Радянського Союзу, без методик, проведення серйозної теоретичної та практичної підготовки працювала з радіоактивними матеріалами, не даючи собі повного звіту про загрозу небезпеки. Прямо як у Чорнобилі у лютому-березні 2022 року.
Після вибухів у містах Японії у серпні 1945 року, військовим у СРСР було доручено виконання функцій із захисту від результатів ймовірного застосування ядерних бомб. Але доручити легко, а ось з перевіреними рекомендаціями, спеціальним спорядженням, що захищає від альфа-, бета, гамма-випромінювання, справа була гірша.
Основна причина – дефіцит часу.
Страх того, що Штати застосують зброю першими, призводив до поспіху та квапливих, непродуманих кроків. Тим більше Радянський Союз тоді не мав засобів доставки зброї масової поразки. Та хіба тільки цього в них не було? Загалом, якщо казати відверто, Союз просто вкрав ідею про ядерну бомбу у Штатів. У цьому вся їхня суть. Як і їх послідовників на всіх рівнях. Весь світ бачив, як російські солдати крали в Ірпені та Бучі побутову техніку та навіть унітази. Свого нічого винайти не можуть. Тільки вбивати, руйнувати та красти.

Вчення на Тоцькому полігоні 1954 року

В КК РРФСР була стаття N 247 “Порушення правил обігу екологічно небезпечних речовин та відходів”. Але військовим закон не писаний і на них дія зазначеної статті не поширювалося. Тим більше на героїв Другої світової війни. Час був такий.
Хоча в Законі прямо сказано: "виробництво заборонених видів … радіоактивних речовин та відходів з порушенням встановлених правил, якщо створено загрозу заподіяння суттєвої шкоди здоров'ю, … карається штрафом у розмірі до 200000 рублів або позбавленням волі до 2-х років".

Але хто міг ризикнути притягти до відповідальності Маршала Г. Жукова, який очолював своєрідну репетицію третьої, ядерної війни, яка відбувалася в Оренбурзькій області, у Тоцькому полігоні.
У навчаннях, наближених до наслідків ядерного вибуху, брало участь велике угруповання:

  • 45 тисяч військовослужбовців;
  • шістсот танків, стільки ж бронетранспортерів;
  • 300 літаків;
  • кілька тисяч військових тягачів та вантажівок;
  • понад 5 тис. офіцерів та генералів та маршалів, включаючи Рокосовського, Василевського, Малиновського, Конєва.

А також керівники держави: Хрущов та Булганін.

З кожного солдата та офіцера взяли підписку про нерозголошення. Про те, що буде проведений ядерний вибух, повідомили лише за добу до початку операції.
Хоч і співав покійний нині І. Кобзон про те, що "Сонячному світу Так Так Так, Ядерному вибуху Ні Ні Ні", але самі ж керівники Партії та воєначальники вищого рівня діяли прямо протилежно... Якщо капіталістичний ворог вдарить ядерною зброєю, треба бути готовим !

Передбачалося умовне проведення атакуючих та оборонних дій із застосуванням артилерії, авіації, піхоти та моторизованих підрозділів в умовах радіоактивного забруднення місцевості..

Місце для навчань було обрано малолюдне, але в межах 15 км було розташовано кілька сіл, причому евакуація мирних жителів у радіусі 8 км була проведена повністю, а в межах 8-13 км люди повинні були залишатися вдома і по команді лягти на землю, закрити вуха та очі до того, як надійде команда "Відбій". Сама операція була проведена 14 вересня 1954 року.

Після вибуху ядерної бомби (потужність 40 кілотонн), скинутої з літака, в район епіцентру висунулися частини радіаційної розвідки на танках. Броня у кілька разів послаблювала дії випромінювання.

В колі 300 м від епіцентру через годину радіаційний фон склав 25 рентгенів на годину.

Після розвідників рушили бойові підрозділи, при цьому солдати пересувалися зверху на БТР.

При вході в зону радіоактивного забруднення були надіті протигази та спеціальні накидні костюми. Чи варто говорити, що це зовсім не захистило фактично піддослідних людей від проникаючої радіації. Крім фактора часу - в зоні перебувати довго було заборонено. Через 7 років, до речі, коли трапилася аварія ядерного реактора на підводному човні К-19, ситуація повторилася. Люди буквально згоряли від радіації. Що це ? Російське молодецтво чи тупість? А швидше за все, просто байдуже ставлення до життя солдатів. Той же Жуков, як і інші генерали, під час другої світової зовсім не зважав на втрати, відправляючи в лобову атаку десятки тисяч військовослужбовців. Так простіше. Ресурс людей величезний. Не шкода.
Ось свідчення одного з безпосередніх учасників:

Жителі сіл, що повернулися до своїх будинків, зібрали врожай радіоактивного зерна, і запасли на зиму дрова з дерев, що згоріли в зоні вибуху. Про рівень радіації у місцях проживання цивільного населення можна було лише здогадуватися.

3 десятки років ця масштабна операція була покрита таємницею. Секрети в СРСР зберігає вміли.

І інформація, що почала просочуватися в пресу з моменту перебудови, мала суперечливий характер. І достовірно про те, скільки було постраждалих і наскільки сильним було опромінення, навряд чи дізнаємося. Хоча деякі відомості, незважаючи на знищені архіви районної лікарні, знищені, все ж таки доступні.
Навіть у онуків учасників подій було порушено систему захисту від ракових захворювань. Вважається, що це є наслідком жорсткого випромінювання.

Що можна сказати точно, необхідне було спостереження за станом здоров'я як військових, так і цивільного населення протягом десятиліть. Це був би неоціненний досвід для медичної статистики. Щоб у майбутньому, навіть якщо не дай Боже, не буде війни, але мирний атом вийде з-під контролю, у максимально короткі терміни провести діагностику та лікування опромінених.
Але всього цього зроблено не було з двох причин.

  1. Мета випробувань була дещо іншою – відпрацювати взаємодію військових з'єднань в умовах гіпотетичної ядерної війни, включаючи бойову злагодженість та психологічну стійкість.
  2. За часів СРСР вважалося, що життя окремих солдатів та й мирних громадян стоїть на другому місці після національної безпеки країни в умовах ймовірної атаки супротивника (США).

Хоча треба визнати, що безпосередньо в епіцентрі військовослужбовці не знаходилися, а ті, хто входив у зону поразки, рухалися швидко на техніці і якщо й отримали, то не смертельні дози радіації.

Схожі статті

Що таке лічильник Гейгера - історія винаходу, принцип дії

Про лічильник Гейгера. Без клацань радіацію дозиметром не виміряти...

Чи може Росія застосувати ядерну зброю

Чим загрожує ядерний удар? Чи варто боятися ?

Лідери G7 зустрінуться у Хіросімі | Ніколи знову...

Майже через 80 років після атомного вибуху бомби, лідери G7 зустрічаються в Хіросімі

Як у 1966 році ліквідували газовий факел підземним термоядерним вибухом

Ще раз звернемося до ядерних таємниць СРСР. Цього разу – 1966 рік, газове родовище в Узбекистані.