Про бронебійні снаряди зі збідненим ураном

Сусід у нас непередбачуваний, смертельно небезпечний, у чому ми переконалися за час ведення російсько-української війни, до того ж підступний, підлий та безпринципний. Втім, очікувати чогось іншого від московитів було б наївно.
Враховуючи, що Росія успадкувала величезний арсенал озброєння ще з часів СРСР, вистрілюючи та скидаючи на наші міста та села все, що тільки можливо (і частина з бомб, снарядів та ракет на щастя не вибухає через їх солідний вік), то деякі з цих різновидів зброї, викликають тривогу, оскільки не підходять під визначення скажемо так "звичайної зброї". Воно, звичайно, все сіє смерть. Але одна справа, коли постріляли, протистояння закінчилося, до наступного бою, а інша - "довгограюча" радіація.
Нинішню війну порівнюють із другою світовою. Загальні риси є, насамперед, у руйнівності рашистів, але до статусу світової ця війна не дотягує. Зона дії на території однієї країни, причому лише її частини. Союзники за нас не воюють. По-перше, ми не в НАТО, по-друге, Захід боїться (або вдає, що боїться) горезвісної червоної ядерної кнопки, на яку здуру може натиснути путлер. Умовно натиснути звісно. Там система багатоступінчаста і не факт, що одного бажання диктатора достатньо, щоб ракети полетіли в задану точку, знищуючи десятки тисяч людей, уперше із серпня 1945 року.
Але крім ракет, є ще й інші засоби поразки радіацією, причому не безпосередньо, але все ж таки несуть загрозу.

Застосування снарядів із збідненим ураном

Постачання переносних протитанкових комплексів Nlaw і Джавелін стали серйозним гальмом у просуванні російської бронетехніки та страхом для їх танкістів. Як казав один з наших воїнів: "коли виїжджають три їхні танки і один підбивають, два повертають назад". Звичайний людський страх. Не хочеться бути засмаженим усередині броньованої консерви. Та й расо-фашисти самі по собі боягузливі. Беруть лише кількістю.
Але у росіян проти броні ще з часів СРСР розроблені свої засоби і, зокрема, – бронебійні снаряди із сердечником із збідненого урану.

Самі ці снаряди схожі на ракети, мають оперення для стабілізації польоту і включають, як було зазначено, уранову начинку. І хоча радіоактивний матеріал служить не для ураження живої сили безпосередньо, але при масовому застосуванні, є серйозною небезпекою, оскільки може забруднити територію військових дій і вимагати витратних і довгих заходів з деактивації ділянки.
Загадувати не можна. А раптом такі снаряди будуть застосовані в Україні? Не дай боже звичайно. Оскільки наслідки для населення, що мешкає поблизу, серйозні, включаючи онкологічні та спадкові захворювання, передчасні пологи. Хоча чому тільки для населення? Страждають і самі військовослужбовці.
Зокрема, більш ніж у половини американських солдатів, що брали участь в Іракській компанії 1991 року, народилися діти з порушеннями і каліцтвами, оскільки на той час активно застосовувалися снаряди із сердечником із збідненого урану 238.
Отже, треба визнати, що Росія не одноосібно володіє такою бронебійною зброєю. Але нам від цього не легше.
І ще одна ремарка. Хоча ми сьогодні говоримо про бронебійні снаряди, які є джерелом радіації, але є ще й тактична ядерна зброя. І теоретично вона теж може бути застосована проти нас. Не плутати зі стратегічною, до якої відносяться міжконтинентальні ракети, націлені ще з часом СРСР на міста США. По суті це пережиток холодної війни, який досяг свого апогею в період Карибської Кризи, коли могла вибухнути справжнісінька ядерна війна. Так ось, міжконтинентальні ракети з дальністю 10000 км для Києва не призначені (сподіваємося на це). Ми знаходимося надто близько. А ось тактична ядерна зброя, а саме заряди з радіоактивною начинкою до гаубиц, ракети малої та середньої дальності типу Калібр та Іскандер, які можуть бути засобом доставки ядерного боєзаряду, це все дійсно існує.

Тому ніколи не буде зайвим здійснювати радіаційний контроль предметів, що оточують територію за допомогою персонального дозиметра, що вимірює випромінювання гамма-, бета-, альфа-типу, як для продуктів харчування, так і будматеріалів, металобрухту, деревини - для всього, що потенційно може "фонувати" смертоносними променями.

Виявлення та мінімізація наслідків використання снарядів з урановим накінечніком

Де найбільші сліди забруднення

1. Насамперед зазначимо, що об'єктом тривоги може бути уражена бронетехніка (її фрагменти), що залишилась, зі слідами радіоактивного забруднення. Залишки снарядів можуть бути всередині, а також розкиданими на десятки метрів в колі, причому як у вигляді великих уламків, так і частинки, що випромінюють радіацію у дрібнодисперсному вигляді, що становить небезпеку при вдиханні та викликає внутрішне опромінення організму.
2. Позиції розташування гармат, які вистрілюють заряди зі збідненим ураном. Це можуть бути, наприклад, протитанкові гармати "Рапіра" 100 мм, а також склади зброї, місця, де зберігаються протитанкові снаряди (бронебійні боєприпаси), включаючи ті, які знищені вогнем противника (артилерією, авіацією, диверсіями).

Особливо слід звертати увагу на характерні снаряди зі стрілоподібними рисами. Треба визнати, що їх бронебійність не завжди забезпечується урановим накінечником. Також випускалися із вольфрамовим сердечником. Але на вигляд, без перевірки дозиметром, визначити це неможливо.

Наслідки використання

Збіднений уран практично повністю складається з ізотопу U 238, який є чистим джерелом альфа-випромінювання. І хоча шлях поширення альфа-частинок по-перше невеликий, а по-друге легко зупиняється навіть тонким екраном, але існує небезпека попадання радіоактивних альфа-частинок через ротову порожнину та органи дихання людини. Уражаються як військові, так і співробітники МНС, без належних засобів захисту, а також мирне населення, яке потрапило через незнання в зону радіаційного зараження.
Гамма-промені більш слабкі і є загрозою для здоров'я в основному при тривалому контакті з фрагментами виробів, які побудовані на основі збідненого урану.
Крім власного впливу радіацією, уран, а також його сполуки, які утворюються при дії високої температури (у момент вибуху, горіння бронетехніки) мають і токсикологічний вплив - викликають отруєння.
Крім того, радіоактивні частинки неминуче потрапляють із дощем, ґрунтовою вологою в підземні горизонти, поширюючись і потрапляючи в колодязну воду, річки, ставки. Поширюють радіацію також тварини, накопичується вона у рослинах (особливо у грибах та ягодах). Також радіоактивний пил розносить вітер.

Як знайти радіоактивні елементи

Фахівці, які працюють на місці, повинні оцінити можливу поглинену дозу іонізуючого випромінювання для персоналу, що усуває наслідки та населення, яке залучається до робіт, включаючи збір уламків бронетехніки, фрагментів боєприпасів або нерозірваних з подальшим дозиметричним контролем на предмет забруднення, та вивозом його для поховання на спеціальних полігонах.

Дозиметр радіометр Dosimeter Radiometer - перевірений, гарантованої якості за доступною ціною, в наявності, Ваш надійний побутовий індикатор радіації
Високочутливий дозиметр Стриж від українського виробника, для побутового та професійного застосування із встановленням рівнів сигналізації

• Для виявлення збідненого урану шляхом вимірювання гамма-квантів та альфа-часток, знадобляться прилади, побудовані на основі високочутливих сцинтиляційних детекторів з кристалами іодиду натрію NaI(Tl) і броміду лантану(III) LaBr3(Ce).
• Варіант літаючих дронів, оснащених дозиметрами на борту, не можна вважати найкращим у польових умовах, оскільки збіднений уран є, як уже було зазначено, слабким джерелом гамма-променів, що вимагає детектора радіації великих габаритів і як наслідок це призводить до неможливості його встановлення на дрон.

Крім того, необхідно враховувати, що похибка вимірів радіації збільшує природне тло місцевості – складно виявити забруднені фрагменти.