Прямопоказуючі дозиметри і зчитувачі - у чому різниця?

Серед професіоналів у сфері дозиметрії, які працюють щодня з вимірами випромінювання або може бути не технічно підкованих фахівців, наприклад з профільною освітою з ядерної фізики, але тих, хто регулярно займається закупівлями дозиметричного обладнання (хочеш не хочеш, а розберешся!), існує розуміння різниці між двома типами тестерів.

Прямопоказуючі, вимірювачі та зчитувачі

Перш ніж пояснити різницю між прямопоказуючими дозиметрами та зчитувачами, необхідно нагадати, що таке накопичена доза. А хто ще не знайомий, може прочитати нашу статтю, де ми цю тему "розклали по поличках."

Чим більша потужність випромінювання (мкЗврт/година, млЗврт/година) і чим довше перебування в зоні дії потоку радіоактивних частинок (година, тиждень, місяць, рік)…), тим вище накопичена доза.

Так і просять ці дві цифри, щоб їх перемножили! І це вірно. Саме цю перемножену величину і ПОКАЗУЄТЬСЯ. І ми не дарма написали дієслово дії - "показується" великими літерами.
Більшість побутових вимірювачів і часто професійних, саме показують накопичену дозу. Як і більшість портативних вимірювальних приладів.
Наведемо ще одну тезу.
Для разових, рідкісних вимірів (навколишнього радіаційного фону, перевірки продуктів харчування, будматеріалів, вугілля, деревини - всього, що може "фонити") необхідні саме ПРЯМОПОКАЗУЮЧІ дозиметри, тому що:

• результат потрібен прямо тут і зараз;
• немає тривалого (багатоденного) впливу радіації.

Де зустрічаються такі завдання? Здебільшого у побуті. Або там, де потрібно одержати оперативні дані за хвилини. Коли не стоїть завдання виміряти накопичену людиною дозу за тривалий період.
Однак трансформуємо вихідні дані, наблизивши до професійної реальності.
Нехай це буде рентгенкабінет, приймальний пункт металолому – місця, де або присутнє випромінювання або ймовірно, що буде його присутність.

Отже великий ризик опромінитися надмірно. Отже - необхідно періодично (як правило це раз на квартал) перевіряти, яку накопичену дозу отримав той чи інший співробітник.

Тобто має місце персоналізоване, прив'язане до конкретної особи (у прямому та переносному сенсі!) вимірювання, при виконанні звичайних, щоденних, планових обов'язків.

Чи потрібно знати, яка доза отримала за 1 хвилину? Ні! Оскільки це не катастрофа, де радіація на порядки перевищує допустимі дози. Візьмемо Чорнобиль, Фукусіму. Або аварію на ядерному реакторі на підводному човні К-19 у 1961 році. У зазначених випадках мова йшла справді про хвилини та години. Які поділяють хворобу та здоров'я. І навіть життя та смерть.

Однак якщо немає аварії, тобто катастрофічного радіаційного форсмажора, то ЗЧИТУВАТИ значення накопиченої дози кожну хвилину або кожну годину і навіть день безглуздо через малу величину цієї дози. Інформації не достатньо!

Отже маємо 2 логічних висновка:

1. Якщо потрібно перевіряти накопичену дозу через досить великі проміжки часу, дисплей по факту не потрібен!
2. А якщо диплей не потрібен, то по факту маємо датчик із сховищем інформації про рнадіацію за період часу.

А як же потім зчитувати дані? Нехай через місяці, але рано чи пізно це треба робити.
І тут ми переходимо до "поділу праці" при вимірюванні опромінення.
Частина завдання покладена на вимірювальний пристрій (і будемо говорити - основна частина), який співробітники носять на тілі і цей прилад фіксує накопичену дозу радіоактивного випромінювання.
А ось друга частина – це зчитувач. Тобто вимірювальний пристрій доставляється (відвозиться, відправляється) фізично до апарату, який і зчитує збережену інформацію. І тоді можна дізнатися, скільки конкретна особа накопичила радіації у своєму організмі.
І в залежності від індивідуальних цифр і прийматиметься рішення щодо безпеки подальшої роботи співробітника.

Це алгоритм так званого пасивного радіаційного моніторингу.
Треба визнати, що такий поділ вимірювально-спостережних зустрічається часто-густо, а не тільки при радіаційному контролі.

"Знаєте, звичайно, Ви все розписали зрозуміло і докладно. Але складно якось, дивно. Нам все-таки більш звично якось із дисплеями. Чим збирати датчики і потім відправляти їх для перевірки накопиченої дози кожного працівника.."

Це Ви шановні, висновки робите, до кінця не розібравшись! Ну що ж. Будемо "пірнати" ще глибше.
Ось Вам ще трійка остаточних аргументів у скарбничку "бездисплейних дозиметрів" у парі зі зчитувачами.

1. Економіка. Дисплеї як сам по собі, так і електроніка, яка його "обслуговує", здатні потягнути за вартістю щонайменше половину приладу. При десятках пристроїв, що використовуються, це зайві, абсолютно не обґрунтовані десятки тисяч гривень витрат. Чому не обґрунтовані? Тому що якщо згідно з нормативами, термін перевірки накопиченої дози - раз на квартал, сенсу контролювати показник по дисплею щодня/тиждень/місяць ніякого немає ! Саме цю думку ми, червоною ниткою, проносимо по всій нашій статті.
2. Достовірність. Отримавши прилади від місця проведення вимірювань, відповідальна особа зчитує АВТОМАТИЧНО спеціальною апаратурою (причому робиться це досить швидко, приблизно, як касир зчитує штрих код товару), дані про накопичену дозу по кожному співробітнику. Тобто ця особа персонально відповідає за кожну зчитану цифру. І достеменно відомо, з кого запитувати! Тому зацікавленість якось спотворити, занизити чи завищити дані, дорівнює НУЛЮ. А що таке зібрати інформацію з дисплейних вимірювачів радіації" ? Велика ймовірність помилки. Впливає людський фактор. Банально помилився у цифрі, у комі. Не додивився. Або навмисне ввів в оману. Дисплей - не надійне джерело інформації! Крім того, не всі дисплейні прилади мають енергонезалежну пам'ять, яка зберігає інформацію про накопичену дозу кілька місяців. Тим більше, після заміни батарейки. Це пристрої зручні для  вимірювання як ми писали вище, тут і зараз, тобто можна сказати, тактично вигідні, на короткому часовому інтервалі. А от якщо "грати довго", будучи впевненими, що дані про опромінення співробітників нікуди не зникнуть, навіть через квартал, це чтосуэться як раз  пари {бездисплейний вимірювач - зчитувач (рідер)}.
3. Аналітика. Зібравши масив даних з кожного тестера про накопичені дози шляхом зчитування, це інформація для роздумів - відмінна база для досліджень. Чому в одного й того ж самого співробітника на тому ж самому обладнанні за той самий період накопичена доза збільшилася ? Можливо обладнання стало несправним? Тоді його треба ремонтувати. Або може співробітник порушує запропоновані правила? Не використовує захисні засоби. Не дотримується дистанції. Тоді його треба карати. І так далі. Звичайно можна збирати дані вручну, заносячи цифри з дисплеїв дозиметрів, що прямопоказують, в excel-табличку. Але ж у нас digital-ізація в Україні! І вимірювач-зчитувач якраз і вкладаються в цей цифровий тренд. А далі в роботу вступають аналітики, Data science-ти, які вміють обробляти дані, узагальнювати, робити висновки та давати рекомендації. Головне - зібрати базу про накопичену дозу радіації для цього !